gtag('config', 'AW-798815431'); Договір про передачу прав на використання комп'ютерної програми
  • YouTube - черный круг
  • Instagram - черный круг
  • Facebook - черный круг

Цей веб-сайт та весь його контент, включаючи статті, публікації, шаблони документів є об'єктами авторського права. Купівля шаблону (шаблонів) надає право на особисте використання покупцем.

Несанкціоноване використання, відтворення чи поширення суворо заборонено. Всі права захищено.

© 2018-2019 UkrLegist

26.09.2018

Особливості договору про передачу прав на використання комп'ютерної програми

Комп'ютерна програма - законодавчий термін у праві інтелектуальної власності,який визначається як "набір інструкцій у вигляді цифр, слів, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах" (ст. 1 ЗУ "Про авторське право і суміжні права".

Права на комп’ютерну програму

 

У праві інтелектуальної власності комп’ютерні програми є об’єктами авторського права, творами у галузі науки. Відносини у сфері авторського права регулюються Главами 35, 36 Цивільного кодексу України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір».

Авторське право на комп’ютерну програму виникає з моменту створення комп’ютерної програми (ч. 1 ст. 437 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», на відміну від права промислової власності, яке виникає з моменту засвідчення його патентом (див., наприклад, ч. 1 ст. 462 Цивільного кодексу України), свідоцтвом (див., наприклад, ч. 1 ст. 472 Цивільного кодексу України).

При цьому суб’єкт авторського права на комп’ютерну програму у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє право у відповідних державних реєстрах у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Таким чином, державна реєстрація авторського права на комп’ютерну програму є правом суб’єкта авторського права, а не його обов’язком.

Тим не менш, така державна реєстрація авторського права на комп’ютерну програму є вкрай бажаною, оскільки встановлює юридичний факт належності авторського права певній особі. Авторське право на комп’ютерну програму засвідчується Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір.

Окрім того, наказом Міністерства освіти і науки, молоді  та спорту України від 22.03.2012 року № 332 було затверджено Положення про Реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення , функції держателя якого наразі здійснюються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Внесення відомостей до цього реєстру відбувається на добровільних засадах, тобто відсутність відомостей про програмне забезпечення у цьому реєстрі не обов’язково означає, що його не існує, чи що у тієї чи іншої особи немає на нього прав. Однак наявність відомостей у вказаному реєстрі точно свідчить про те, що такі права є і належним чином зареєстровані. Ознайомитись з відомостями Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення можна онлайн.

За внесення до Реєстру відомостей плата не справляється, тому нічого не заважає володільцю прав на комп’ютерну програму подати відповідну заяву до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Ліцензійний і авторський договір – співвідношення понять

 

Цивільний кодекс України в ст. 1107 про види договорів щодо розпорядження правами інтелектуальної власності не згадує про авторський договір. В свою чергу, Закон України «Про авторське право і суміжні права» не згадує про ліцензійні договори.

При цьому державна реєстрація ліцензійного договору на використання комп’ютерної програми в іншому порядку, ніж це передбачено для авторських договорів, неможлива. Закон України «Про авторське право і суміжні права», в свою чергу, не передбачає такого інструмента, як субліцензійний договір.

В літературі деякі автори називають ліцензійний договір видом авторського договору, а деякі – навпаки. Хоча ці договори схожі, однак ототожнювати ці поняття не варто, адже їх регулювання все ж відрізняється.

Для того, щоб одночасно використати переваги ліцензійних (субліцензійних) договорів та авторських договорів, можна укладати змішані договори - ліцензійний (авторський) договір на використання комп'ютерної програми або субліцензійний (авторський) договір на використання комп'ютерної програми.

Оскільки по факту такі договори укладаються з кінцевим споживачем, актуальним є питання надання гарантійного обслуговування, а це вже елемент третього договору - купівлі-продажу товарів. 

Які документи потрібні для укладення ліцензійного/субліцензійного/авторського договору?

 

З наведеного вище зрозуміло, що наявність у автора Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір та наявність відомостей про автора та комп’ютерну програму у Реєстрі виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення не є обов’язковими для існування авторського права на Комп’ютерну програму. Однак для самого автора наявність Свідоцтва та запису в Реєстрі є вкрай бажаними, адже цими реєстраційними діями автор фіксує юридичні факти, що дозволяє йому спростити захист своїх авторських прав у разі порушень. Для третіх осіб, особливо тих, які отримують від автора права на використання комп’ютерної програми за ліцензійними та авторськими договорами, наявність державної реєстрації прав автора слугує гарантією того, що авторські права на комп’ютерну програму існують та належать конкретній особі, з якою укладається договір.

Якщо у ліцензіара може не бути жодних документів, що засвідчують його право на комп’ютерну програму, то у ліцензіата, який бажає укладати субліцензійні договори, документи мають бути. По-перше, ліцензіат повинен мати ліцензійний договір з автором комп’ютерної програми, укладений в письмовій формі. По-друге, відповідно до ч. 4 ст. 1108 Цивільного кодексу України, субліцензія може видаватися ліцензіатом лише за письмовою згодою ліцензіара, а отже, має бути і така письмова згода. Така згода може бути викладена як у окремому документі, так і інкорпорована в ліцензійний договір, однак має бути чітко та однозначно сформульована.

Чи має право субліцензіат ознайомитися з ліцензійним договором, згодою ліцензіара, свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір (якщо таке є) до укладення субліцензійного договору?

 

Законодавством прямо не передбачено обов’язок ліцензіата надавати субліцензіату вказані документи для ознайомлення. В інтересах субліцензіата з’ясувати обсяг повноважень його контрагента.

У випадку, якщо ліцензійний договір містить положення щодо його конфіденційності, ліцензіат може надати субліцензіату виписку з ліцензійного договору, яка міститиме лише ту інформацію, яка стосується обсягу прав ліцензіата щодо надання субліцензій. Така виписка має бути засвідчена підписами ліцензіара та ліцензіата, або її вірність може бути засвідчена нотаріусом відповідно до пункту 5 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

 

Форма договору. Нотаріальне посвідчення

 

Як для субліцензійного договору, так і для авторського договору законодавством передбачена проста письмова форма. Сторони можуть змінити форму договору лише в бік її ускладнення, тобто на письмову з нотаріальним посвідченням (ч. ст. 209 Цивільного кодексу України).

Навіщо потрібне нотаріальне посвідчення правочину? Нотаріус, який посвідчує правочин, відповідає за його відповідність законодавству та юридичну вірогідність. Таким чином, він бере на себе частину відповідальності. У разі, якщо неналежне виконання нотаріусом його обов’язків призводить до збитків, нотаріус зобов’язаний їх відшкодувати. Цивільна відповідальність нотаріуса підлягає обов’язковому страхуванню, тобто постраждала особа завжди може отримати своє відшкодування, якщо збитки заподіяні з вини нотаріуса.

Окрім цього, за умови належного складення договору та у разі його неналежного виконання у майбутньому, нотаріус може вчинити на нотаріально посвідченому правочині виконавчий напис. Відповідно, для примусового виконання не потрібно буде звертатися до суду. А це значно прискорює процедуру. На перший погляд, у цьому зацікавлений отримувач платежів, тобто автор комп’ютерної програми. Однак у разі, якщо договором передбачені штрафні санкції за неналежне виконання договору автором, примусити автора сплатити ці платежі буде зацікавлена інша сторона.


Реєстрація договору

 

Відповідно до ст. 1114 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір не підлягає обов’язковій державній реєстрації. Реєстрація як ліцензійного договору, так і наданої ліцензії здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, визначеному законом.

Закон України «Про авторське право суміжні права» не містить вказівок щодо обов’язковості чи необов’язковості реєстрації авторських договорів. Така реєстрація є можливою, оскільки порядок її здійснення врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір». Формулювання «договір, який стосується права автора на твір» охоплює не лише буквально авторські договори, а всі договори, які можуть стосуватися прав автора на твір, тобто ліцензійні теж. Для державної реєстрації договору, що стосується права автора на твір, наявність Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір не вимагається. Вартість такої реєстрації становитиме 72 грн 25 коп. для фізичних осіб та 195 грн 50 коп. для юридичних осіб. Для здійснення державної реєстрації такого договору необхідно звернутися до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою встановленого зразка. До заяви необхідно буде додати:

  • примірник твору (комп’ютерної програми) у матеріальній формі;

  • примірник авторського договору;

  • якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір;

  • документ про сплату збору або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору;

  • довіреність, якщо заявка від імені суб’єкта авторського права подається довіреною особою.

Державної реєстрації договору як суто ліцензійного, якщо його предметом є право на використання комп’ютерної програми, законодавством не передбачено.