Договір управління майном – підприємством (часткою у статутному складеному капіталі юридичної особи та корпоративними правами, що випливають з права власності на неї) з метою запобігання конфлікту інтересів

Дата публікації: 29 січня 2024 року

​

Відповідно до статті 36 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані протягом 60 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом.

У пункті 1 та підпункті «а» пункту 2 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено про таких осіб:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;

ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

и) посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;

і) члени державних колегіальних органів, у тому числі уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені,

й) Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);

к) члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, члени Ради Національного банку України (крім Голови Національного банку України), особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, члени Ради нагляду за аудиторською діяльністю Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, які не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті, посадові особи та інспектори Інспекції із забезпечення якості Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, члени Ради Аудиторської палати України, посадові особи Аудиторської палати України та працівники комітету з контролю якості аудиторських послуг Аудиторської палати України та комітетів з контролю якості аудиторських послуг професійних організацій аудиторів та бухгалтерів, Голова, заступники Голови, інші члени Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, крім обраних з числа здобувачів вищої освіти та представників всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, а також посадові особи секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

 

Придбати актуальний шаблон (зразок) договору управління майном (підприємством, часткою, корпоративними правами можна тут.

​

Сторони договору управління майном (часткою у статутному або складеному капіталі юридичної особи)

Сторонами договору про управління майном будуть власник частки (установник управління) та суб’єкт господарювання (управитель).

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Увага: відповідно до ч. 2 ст. 1033 Цивільного кодексу України, управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

Увага: частиною 1 статті 36 Закону України «Про запобігання корупції» визначеному вище колу осіб заборонено передавати  в управління підприємства та корпоративні права на користь членів своєї сім’ї. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо передачі в управління підприємств та/або корпоративних прав з метою запобігання конфлікту інтересів, під членами сім'ї осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також посадових осіб юридичних осіб публічного права слід розуміти осіб, які перебувають у шлюбі (чоловік/дружина), незалежно від їх спільного проживання.

У випадку ж наявності сукупності таких ознак як спільне проживання, пов'язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов'язків членами сім'ї є також діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, будь-які інші особи, у тому числі ті, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних). Придбати актуальний шаблон (зразок) договору управління майном (підприємством, часткою, корпоративними правами можна тут.

 

Чи потрібно посвідчувати нотаріально договір про управління майном (часткою у статутному або складеному капіталі юридичної особи)?

​

Відповідно до ч. 1 ст. 1031 Цивільного кодексу України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Нотаріальна форма вимагається тільки для договору управління нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості (ч. 2 ст. 1031 Цивільного кодексу України).

Таким чином, законодавством не вимагається нотаріальне посвідчення договору про управління майном часткою у статутному (складеному) капіталі юридичної особи. Однак ст. 54 Закону «Про нотаріат» передбачає, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Водночас відповідно до Методичних рекомендацій НАЗК щодо передачі в управління підприємств та/або корпоративних прав з метою запобігання конфлікту інтересів, до Рекомендованої форми повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про передачу в управління підприємств та/або корпоративних прав слід додати нотаріально засвідчену копію укладеного договору.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Глава 7 Розділу ІІ) не передбачена можливість засвідчення нотаріусом вірності копій документів, виданих фізичними особами, якщо справжність підпису на оригіналі документа не засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи[1].

З цього випливає, що у випадку укладення договору управління майном у простій письмовій формі (не посвідченого нотаріально) нотаріус не виготовить нотаріально засвідчену копію. Для того, щоб така можливість була, необхідно нотаріально посвідчити договір АБО засвідчити у нотаріуса справжність підпису на договорі.

Різниця між нотаріальним посвідченням договору та нотаріальним засвідченням справжності підпису на документах

Посвідчення правочину та засвідчення справжності підписів на документах є різними нотаріальними діями (див. ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

При посвідченні правочину нотаріус перевіряє, чи відповідає зміст посвідчуваного ним правочину вимогам закону і дійсним намірам сторін (ст. 54 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою (ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат»). Придбати актуальний шаблон (зразок) договору управління майном (підприємством, часткою, корпоративними правами можна тут.

​

 

[1] Тут маються на увазі органи, які мають право вчиняти засвідчення справжності підпису як нотаріальну дію у випадках, передбачених Законом України «Про нотаріат».