Поняття та зміст корпоративного договору

 

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», корпоративним договором є договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.

Якщо порівняти перелік відомостей, які обов’язково повинні були бути включені до статутів до 17.08.2018 року та відповідний перелік, чинний натепер, то різниця буде вражаючою. Таким чином, ряд відомостей, які раніше були в статутах та з якими міг ознайомитись будь-хто, тепер можуть міститися у корпоративному договорі, зміст  якого у більшості випадків є конфіденційним.

 

Форма корпоративного договору

 

Корпоративний договір повинен вчинятися щонайменше в простій письмовій формі, інакше він буде вважатися нікчемним. Відповідно до загального правила, за бажанням сторін договору можна обрати й іншу форму договору в бік її ускладнення – письмову з нотаріальним посвідченням.

 

Сторони корпоративного договору

 

Щодо сторін корпоративного договору слід сказати, що ними можуть бути учасники товариства. Це означає, що до моменту державної реєстрації товариства корпоративний договір не може вступити в дію, оскільки особи, які виступають засновниками товариства, ще не набули статусу його учасників. Однак укладення корпоративного договору можливе і до державної реєстрації товариства, з умовою про вступ в дію з моменту державної реєстрації.

Інше запитання, що обов’язково цікавитиме бажаючих укласти корпоративний  договір – чи участь всіх учасників товариства вимагається для укладення корпоративного договору? Буквальне тлумачення положень ст. 7 Закону України № 22275-VIII говорить про те, що це не обов’язково. Однак можна передбачити, що різний порядок реалізації учасниками товариства своїх прав і повноважень обов’язково потягне за собою незручності, а тому бажано прагнути до встановлення єдиних умов для всіх учасників.

 

Що дає корпоративний договір?

 

У світовій практиці корпоративні договори давно використовуються для врегулювання відносин між учасниками товариств, зокрема, для вирішення дедлоків (від англ. deadlock - тупик, мертва точка). Це такі ситуації, при яких учасники товариства не можуть дійти згоди по якомусь важливому для товариства питанню, що починає загрожувати існуванню товариства чи досягненню ним своєї мети (як мінімум, метою завжди є отримання прибутку). Яким же чином такі питання можуть вирішуватися корпоративним договором?

Корпоративний договір може передбачати випадки, у яких учасник зобовязаний продати свою частку, і, що не менш важливо - встановлювати порядок реалізації цього положення таким чином, щоб його можна було виконати на практиці. 

Корпоративний договір може містити й інші відомості, що не обов'язково розкривати у статуті. Прикладом є порядок скликання загальних зборів учасників товариства. Як скликаються загальні збори? Зазвичай учасникам товариства направляються повідомлення про місце, дату, час і порядок денний поштовими відправленнями з повідомленнями про вручення, щоб факт їх повідомлення можна було довести. Неповідомлення хоча б одного з учасників дає підстави для оскарження рішення загальних зборів у суді. Поштові ж адреси учасників містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому надсилання повідомлень на поштові адреси учасників є традиційним способом скликання загальних зборів.

Чи є цей спосіб зручним? Навряд, адже оформлення кожного поштового відправлення і повідомлення про вручення потребує часу, крім того, вони можуть йти довго і так і не дійти. Повідомлення про вручення також можуть не повернутися, і тоді потрібно довго їх розшукувати, щоб довести, що учаснику товариства все-таки було вручено листа.

Якщо ж допустити на хвилинку, що учасники захочуть реалізувати своє право на внесення пропозицій до порядку денного зборів, то офіційно це буде неможливо зробити за 30 днів. оскільки їх пропозиції надійдуть до особи, що скликає загальні збори, вже після проведення самих зборів.

Корпоративним договором можна передбачити (звісно ж, ми передбачили) повідомлення учасників сучасними способами - електронною поштою та шляхом створення групи у додатку Messenger. Зрештою, саме так сьогодні оперативно вирішуються організаційні питання. Однак для того, щоб такі дії могли слугувати ефективними доказами у суді, необхідно довести, що ця адреса електронної пошти та цей профіль у Facebook належать цьому конкретному учаснику товариства. Саме для цього і потрібен корпоративний договір, де і зазначаються електронні адреси учасників, адреси їх профілів у Facebook з тим, щоб такі громіздкі процедури, як скликання загальних зборів, стали легкими і сучасними.