Таким чином, можливість самостійно визначити «правила гри» у статуті товариства неможливо, оскільки це не буде відповідати наведеній нормі.

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у порівнянні з Законом України «Про господарські товариства» регулює питання виключення учасника з товариства зовсім інакше і передбачає для цього лише дві підстави - прострочення внесення учасником вкладу у статутний капітал товариства (п. 1 ч. 2 ст. 15 Закону) та неподання спадкоємцями (правонаступниками) учасника заяви про вступ до товариства протягом встановленого строку (ч. 2 ст. 23 Закону), тоді як раніше такими підставами виступали систематичне невиконання або неналежне виконання учасником обов’язків і перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства (ст. 64 Закону).

Оскільки Закон України «Про господарські товариства» втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, на сьогодні прострочення внесення вкладу є єдиною законною підставою виключення учасника з товариства.

На практиці вельми часто виникають ситуації, коли виключення учасника з товариства є вкрай бажаним. Причиною можуть бути корпоративні конфлікти, або ж те саме невиконання учасником своїх обов'язків чи перешкоджання досягненню цілей товариства.

На перший погляд може здатися, що новий Закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не передбачає інструментів для вирішення таких ситуацій. Однак при більш уважному його вивченні можна побачити, що таким інструментом є корпоративний договір.

Саме у корпоративному договорі можна передбачити механізм зобовязання учасника продати свою частку, що за своєю суттю є дуже близьким до вилючення учасника  з товариства. 

​