Дата публікації 25.12.2023

​

 

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено правовий режим воєнного стану, а також визначено, що на період його дії деякі конституційні права і свободи можуть обмежуватися. Цього ж дня цей Указ було затверджено Законом України № 2102-IX, а територіальним органам Державної прикордонної служби України було розіслано листа № 23-6122/0/6-22-Вих «Про Указ Президента України» за підписом Голови Державної прикордонної служби України, яким було заборонено виїзд громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років на період дії воєнного стану. У подальшому умови виїзду деяких категорій чоловіків було переглянуто, однак загальна заборона на виїзд чоловіків за кордон продовжує діяти.

​

При цьому Україна з 1997 року є Високою Договірною Стороною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також «Конвенція» «Європейська конвенція з прав людини», «ЄКПЛ»), статтею 14 якої заборонено дискримінацію у забезпеченні користування правами і свободами, визнаними в Конвенції, у тому числі за ознакою статі. Однією з таких свобод є свобода пересування, право на яку гарантовано статтею 2 Протоколу 4 до ЄКПЛ.

​

Таким чином, обмеження у свободі пересування чоловіків лише тому, що вони є чоловіками, може становити порушення статті 14 ЄКПЛ у поєднанні з статтею 2 Протоколу №4 ЄКПЛ.

​

Що є дискримінацією у практиці Європейського суду з прав людини ?

​

Європейський суд з прав людини (надалі також «Суд», «ЄСПЛ») приймає рішення в індивідуальних, групових та міждержавних скаргах. Вся сукупність таких рішень складає практику ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні, тобто повинна враховуватися при прийнятті будь-яких рішень, як законодавчого так і правозастосовного характеру.

​

Практика ЄСПЛ з питань дискримінації є дуже розвиненою та багатовимірною, однак для цілей цієї статті її повний огляд не є необхідним. Достатньо взяти до уваги те, що прямою дискримінацією Суд вважає «різницю у ставленні до осіб в аналогічних або приблизно подібних ситуаціях» та «на основі ідентифікованої характеристики або «статусу» (Biao v. Denmark [GC], 2016, § 89; Carson and Others v. the United Kingdom [GC], 2010, § 61 тощо).

​

Чи були аналогічні справи в практиці ЄСПЛ?

​

Дуже об’ємна практика Європейського суду з прав людини не містить аналогічних справ з однієї простої причини – аналогічних ситуацій до 24 лютого 2022 року в жодній Високій Договірній Стороні Європейської конвенції прав людини жодного разу не було.

​

Нещодавно Європейський суд з прав людини комунікував справу Коніченко проти України. Олег Вікторович Коніченко є громадянином України та батьком двох неповнолітніх дітей (дворічного сина та сімнадцятирічної доньки). Після початку повномасштабної російської агресії проти України він тричі безуспішно намагався виїхати з території України за кордон. Заявник скаржився про те, що обмеження на його виїзд за кордон під час війни було порушенням статті 2 Протоколу 4 Європейської конвенції з прав людини («Свобода пересування»), а також про дискримінаційність заборони заборони виїзду за кордон, оскільки такої заборони для жінок не було.

​

Безумовно, до винесення Європейським судом з прав людини рішення у цій справі ми не можемо визначати наперед замість Суду як саме він її вирішить. Однак варто звернути увагу на ту обставину, що заяву було подано до Суду 4 грудня 2022 року, а комуніковано вже 30 жовтня 2023 року. Зважаючи на надзвичайно високу завантаженість Європейського суду з прав людини, можна сказати точно, що цю справу було комуніковано дуже швидко. Це з високою долею вірогідності може означати, що Суд має намір якнайшвидше вирішити першу таку справу з тим, щоб вплинути на державну політику в Україні і зупинити масові порушення права чоловіків на недискримінацію та свободу пересування.

​

Важливо розуміти, що для звернення до ЄСПЛ з такими скаргами, чоловіку не обов’язково мати дітей чи здійснювати декілька спроб виїзду. Суд підібрав справу Коніченко проти України та зробив її першою для очевидно того, щоб продемонструвати непропорційність обмеження, його абсурдність і несправедливість. Після вирішення першої такої справи наступні можуть бути вирішено на користь заявника навіть і тоді, коли жодної спроби виїзду за кордон не було здійснено, якщо наперед було зрозуміло, що вона буде невдалою.

​

Водночас потрібно пам’ятати і про те, що Європейський суд з прав людини оцінює всі обставини справи і враховує те, наскільки ситуація була серйозною для заявника.

​

Чи може ЄСПЛ присудити грошову компенсацію за порушення прав?

​

Відповідно до статті 41 Конвенції, "якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або Протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію". Європейський суд з прав людини не виплачує ніяких компенсацій заявникам. Він лише може присудити компенсацію з тим, щоб держава-порушник виплатила її постраждалій стороні (заявнику чи заявникам).

​

Однак Суд не завжди присуджує грошову компенсацію. Зважаючи на всі обставини справи, ЄСПЛ може дійти висновку , що самого факту визнання порушення достатньо. Такий підхід також є особливо вірогідним у випадках, коли існує загроза бути заваленим однотипними скаргами, які подаються виключно для отримання грошової компенсації. Суд бачить свою роль у тлумаченні Конвенції та допомозі Високим Договірним Сторонам у приведенні законодавства і практики правозастосування у відповідність до вимог ЄКПЛ, а не у тому, щоб розглядати тисячі однотипних скарг і присуджувати всім постраждалим компенсацію. Наприклад, у справі Зеленчук і Цицюра проти України Суд вперше розглянув питання мораторію на продаж сільськогосподарських земель і визнав, що він є порушенням права власності (стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції). Однак грошової компенсації присуджено не було (§ 156). ЄСПЛ також попередив державу-відповідача, що у випадку невиправданої затримки з виправленням ситуації на законодавчому рівні Суд може почати присуджувати грошову компенсацію щонайменше деяким категоріям землевласників (§ 157). Саме цей тиск спричинив відміну мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні.

​

Що потрібно для звернення до ЄСПЛ з питання дискримінації чоловіків у питанні виїзду за кордон?

​

Якщо було здійснено невдалу спробу перетину кордону, необхідно отримати письмове рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку (ст. 14 ЗУ "Про прикордонний контроль"). З метою вичерпання засобів правового захисту на національному рівні необхідно оскаржити це рішення в адміністративному суді і, у випадку негативного результату, в апеляції. Ця процедура буде запорукою того, щоб ЄСПЛ не визнав скаргу неприйнятною з причини невичерпання засобів правового захисту на національному рівні. Необхідно надіслати скаргу до Європейського суду з прав людни протягом 4-х місяців з дня отримання останнього осудового рішення у справі. Більше про критерії прийнятності скарг можна почитати у статті Критерії (умови) прийнятності скарг до Європейського суду з прав людини.

        

 Дізнайтеся також, як подати заяву (скаргу) до ЄСПЛ та як довго триває провадження у ЄСПЛ.

​