Дата публікації 24.06.2023

​

 

          Одразу потрібно зазначити, що зміст, яким Європейський суд з прав людини наповнює кожен з критеріїв прийнятності, не є незмінним. Як і будь-які інші питання тлумачення Конвенції про захист прав і основоположних свобод (надалі – «Конвенція»), питання прийнятності можуть іноді поставати перед Європейським судом з прав людини (надалі – «Суд», «ЄСПЛ») в іншому світлі, ніж раніше, внаслідок чого практика може розвиватися. Департамент Юрисконсульту Суду розробив і регулярно поновлює практичний посібник з критеріїв прийнятності (“Practical Guide on Admissibility Criteria”), який доступний на сайті Суду. Варто завжди користуватися тільки останньою і автентичною версією цього посібника (не неофіційним перекладом). У цій статті наведено стислий огляд критеріїв прийнятності, який є ознайомчим, однак у жодному разі не вичерпним.

          Перш ніж перейти до огляду критерії прийнятності акцентуємо на тому, як саме Суд аналізує заяву на предмет її прийнятності.

​

Важливо: ЄСПЛ оцінює на предмет прийнятності кожну скаргу заявника окремо. Одна заява може містити декілька скарг. Наприклад, заявник може скаржитися одночасно на: а) неналежні умови тримання під вартою (ст. 3); б) надмірну тривалість кримінального провадження (ст. 6) і свавільний обшук (ст. 8). Кожна з цих скарг буде оцінена на предмет відповідності всім критеріям прийнятності окремо і незалежно від інших скарг, а не разом. Наприклад, якщо з моменту обшуку та його можливого оскарження до подачі заяви до Суду пройшло більше чотирьох місяців, цю частину скарги («в») буде визнано неприйнятною. Якщо ж заявник чи заявниця ще перебуває під вартою, кримінальне провадження ще триває, або звільнення і завершення провадження відбулися не раніше, ніж 4 місяці тому, то перші дві частини скарги можуть бути визнані прийнятними.

Питання щодо прийнятності тієї чи іншої скарги чи її частини Суд може вирішити чи повернутися до нього на будь-якому етапі провадження.

​

          Юрисконсульт ЄСПЛ  виділяє : 1) процесуальні підстави неприйнятності; 2) підстави неприйнятності, що стосуються юрисдикції Суду; 3) неприйнятність, що ґрунтується на суті скарги.

​

Процесуальні підстави неприйнятності

А) Невичерпання національних засобів правового захисту

                  

          За загальним правилом, заявник (заявниця, заявники) мають, перш ніж звертатися до ЄСПЛ, вичерпати національні засоби правового захисту. Це потрібно для того, щоб національні органи влади мали можливість виправити ситуацію, відновити порушене право настільки, наскільки це можливо. Також для Суду, як для міжнародного трибуналу, важливо ознайомитися з позицією національних судів по питанню, що передається на його розгляд.

          У загальних рисах, вичерпання національних засобів захисту означає проходження всіх трьох судових інстанцій, якщо це можливо. Однак ті засоби захисту, які потребують вичерпання для задоволення цього критерію, можуть варіюватися залежно від виду порушення. Наприклад, якщо мова йде про вбивство близького родича заявника (заявниці, заявників), то все, що вони мають зробити – це звернутися до правоохоронних органів і бути залученими максимально активно до розслідування. Звертатися до суду і проходити всі три інстанції у цьому випадку недоречно, цього робити не потрібно.

          Існує також ряд видів порушень, для яких раніше Суд приймав рішення щодо порушення статті 13 Конвенції Україною, тобто вирішував, що в Україні відсутні ефективні засоби правового захисту, які б заявник (заявниця, заявники) могли використати для відновлення своїх порушених прав. У такому випадку вичерпувати взагалі нічого не потрібно – потрібно одразу звертатися до ЄСПЛ. Це тому, що вичерпувати потрібно тільки ефективні засоби правового захисту. Якщо засіб правового захисту є завідомо неефективним, то від заявника не вимагається його вичерпувати. Більше того, вичерпання завідомо неефективного засобу правового захисту може призвести до порушення 4-місячного строку звернення до Суду, оскільки воно не перериває і не поновлює перебіг 4-місячного строку.

​

Б) Недотримання 4-місячного строку звернення до Суду

​

          Раніше строк звернення до Суду становив 6 місяців, а з початку 2022 року його було скорочено до 4 місяців, як це було передбачено Протоколом № 15 до Конвенції. Перебіг чотирьохмісячного строку починається, загалом, з моменту, коли заявнику (заявниці, заявникам) стало відомо про останнє (фінальне) рішення на національному рівні.

          У випадку відсутності ефективних засобів правового захисту перебіг чотиримісячного строку починається з моменту порушення. Для триваючих порушень, щодо яких відсутні ефективні засоби правового захисту на національному рівні, перебіг чотиримісячного строку починається з моменту припинення порушення. Доти, доки порушення триває, правило чотирьох місяців є незастосовним.

          У випадку, якщо заявник (заявниця, заявники) не знав про порушення, то перебіг чотиримісячного строку почнеться з дня, коли заявник (заявниця, заявники) дізнався про нього. Якщо заявник (заявниця, заявники) знав про діяння, але не знав, що воно порушило його права, гарантовані Конвенцією, то облік чотиримісячного строку буде починатися з моменту, коли заявник дізнався про такі негативні наслідки.

​

В) Анонімна заява

​

          Суд не розглядає анонімні заяви – тобто такі заяви, де він не може ідентифікувати особу заявника (заявниці, заявників).

 

Г) Однакові заяви

​

          Заяву буде відхилено відповідно до статті 35 § 2 (b) Конвенції, якщо вона по суті збігається з справою, яка вже була розглянута Судом або іншою процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання та не містить відповідної нової інформації.

​

Ґ) Зловживання правом на подання заяви

​

          Суд відхилить заяву як неприйнятну у випадку, якщо буде виявлено спробу ввести Суд в оману, а також у випадку використання образливих висловлювань або у випадку, коли заява є вочевидь сутяжниькою та позбавленою реальної мети. Вже на пізніших стадіях розгляду справи заяву можуть визнати неприйнятною у випадку, якщо заявник (заявниця, заявники) порушує вимоги щодо конфіденційності процедури дружнього врегулювання,та в деяких інших випадках.

​

Підстави неприйнятності, що стосуються юрисдикції Суду

А) Несумісність ratione personae

​

          Індивідуальна заява може бути визнана неприйнятною, якщо заявник (заявниця, заявники) не мають права звертатися до Суду з питань, означених у заяві, або якщо держава – відповідач не має юрисдикції щодо порушень, оскаржених у заяві.

Детальніше про те, хто може подати заяву до ЄСПЛ, зазначено у статті Як подати заяву (скаргу) до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

          З підстави ratione personae заяву може бути визнано неприйнятною якщо, наприклад, її подано органом місцевого самоврядування, органом державної влади, державним чи комунальним підприємством або юридичною особою, яка переважно контролюється органами влади. Якщо заявник (заявниця, заявники) звертається з питань, які не стосуються його особисто, ЄСПЛ також може відхилити заяву з цієї підстави – у таких випадках потрібно ретельно зважувати, що саме буде зазначено в заяві. Так, наприклад, якщо заявник (заявниця, заявники) скаржаться про насильницьке зникнення близького родича, то заява, ймовірно, буде прийнята, якщо цей родич дійсно близький (мати, батько, чоловік чи дружина, син, донька, брат, сестра). Якщо ж зник родич не першого чи другого ступеня споріднення, то потрібно доводити, що заявник (заявниця, заявники) дійсно мав близькі родинні стосунки зі зниклою особою та активно здійснює її пошуки. Увага Суду щодо сумісності заяви з Конвенцією ratione personae буде вельми прискіпливою у такому випадку.

          З цієї ж підстави заяву буде відхилено, якщо Суд розцінить ї як actio popularis – абстрактну заяву, яка не стосується конкретних порушень прав заявника (заявниці, заявників), гарантованих Конвенцією, а описує потенційні порушення, які можуть з кимось статися.

          Заяву також може бути відхилено з причин несумісності ratione personae, якщо Суд вирішить, що заявник (заявниця, заявники) втратили статус жертви. Так, наприклад, якщо предметом скарги є несправедливість кримінального провадження щодо заявника (заявниці, заявників), але при цьому звинувачення на момент розгляду заяви вже було знято і кримінальне провадження було закрито, то заяву буде відхилено з причини втрати статусу жертви порушення.

          З цієї ж підстави заяву може бути відхилено, якщо заявник (заявния, заявники) скаржаться про порушення права, гарантованого статтею одного з додаткових протоколів до Конвенції, який держава-відповідач не ратифікувала, якщо заявник скаржиться проти держави, яка взагалі не є Високою Договірною Стороною Конвенції і т. ін.

 

Б) Несумісність ratione loci

 

          Для того, щоб заява була визнаною сумісною ratione loci, потрібно, щоб порушення, про яке скаржиться заявник (заявниця, заявники), мало місце на території держави, яка є Високою Договірною Стороною Конвенції, або на ефективно контрольованій такою державою території.

          Якщо цей критерій не може бути задоволено, потрібно продемонструвати зв'язок між порушенням і державою-відповідачем.

​

В) Несумісність ratione temporis

​

          Цей критерій прийнятності пов'язаний з дією Конвенції та її протоколів у часі. З цієї підстави заяву буде відхилено у випадку, якщо держава, проти якої скаржиться заявник, не має юрисдикції у значенні статті 1 Конвенції щодо оскаржуваного порушення саме за темпоральною ознакою. Так, наприклад, з 16 вересня 2022 року Російська Федерація вже не є Високою Договірною Стороною Конвенції. Якщо порушення, про яке скаржиться заявник (заявниця, заявники) проти Російської Федерації, було вчинене вже після 16 вересня 2022 року, заява точно буде визнана неприйнятною.

 

Г) Несумісніть ratione materiae

          Для того, щоб скарга була сумісною з Конвенцією ratione materiae, право, на яке посилається заявник (заявниця, заявники) має бути захищене Конвенцією та/або її додатковими протоколами, які вступили в силу. Якщо заявник (заявниця, заявники) у секції F формуляра заяви, де потрібно вказати статті, на порушення яких скаржиться заявник, зазначає не статті Конвенції, а посилається на положення інших нормативних документів – національних чи міжнародних, Суд визнає такі скарги несумісними з Конвенцією ratione materiae.

          Кожна з статей Конвенції має широке тлумачення. Зміст, яким наповнене те чи інше положення Конвенції, випливає з практики Суду. Якщо скарга буде стосуватися діяння, не охоплене таким змістом, її відхилять як несумісну з Конвенцією ratione materiae. Для ознайомлення зі стислим змістом кожної статті доцільно користуватися посібниками, розробленими Департаментом Юрисконсульту Суду, які доступні на сайті ECHR-KS.

​

Неприйнятність, що ґрунтується на суті скарги

А) Очевидно необґрунтована скарга

 

        Очевидно необґрунтовані скарги поділяються на: а) скарги «четвертої інстанції»; б) скарги, де очевидно не було порушення; в) необґрунтовані скарги і г) плутані або надумані скарги.

          Звертаючись до ЄСПЛ із заявою необхідно пам’ятати, що він не є судом четвертої інстанції. Тому ЄСПЛ Не може переглянути справу заявника (заявниці, заявників) так само, як, скажімо, Верховний Суд, тільки тому, що заявник незадоволений результатом розгляду справи національними судами. Тому Суд, до прикладу, не буде ставити під питання висновки національних судів щодо вини чи невинуватості заявника у вчиненні кримінального правопорушення. Єдиним випадком, коли можливе виключення з цього правила, є випадок, коли висновки національних судів є настільки явно свавільними, що кидають виклик правосуддю і здоровому глузду.

          Навіть якщо інші критерії прийнятності було задоволено, Суд може дійти висновку, що порушення очевидно не було, і не розглядати заяву по суті. Таке можливо, наприклад, у випадку коли існує уставлена та широка практика Суду щодо питань, ідентичних з тими, що підняті  заявником (заявницею, заявниками), з якої випливає, що порушення немає.

Скаргу може бути визнано необґрунтованою, якщо заявник (заявниця, заявники) не підкріпили свої твердження достатніми доказами. Зрозуміло, що не завжди є заявника та/або його юриста є всі необхідні докази на момент подання заяви. Іноді зібрати всі докази протягом чотирьох місяців просто неможливо. У такому випадку слід подавати заяву вчасно, зазначивши у ній, які докази не можуть бути надані на цей момент.

          Якщо заявник (заявниця, заявники) або юрист не зміг викласти скарги чітко та стисло і внаслідок цього Суд так і не зміг зрозуміти, в чому саме вони полягають, такі скарги також будуть відхилені як необґрунтовані.

​

Б) Відсутність значної шкоди

​

          Заяви, які подаються до ЄСПЛ, повинні стосуватися питань, що є достатньо серйозними і вартують розгляду міжнародного суду. Наприклад, скарги за статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції, що стосуються майна вартістю до 200 євро у справах щодо України будуть відхилені як неприйнятні, якщо тільки заявник (заявниця, заявники) не продемонструють, що ця шкода була суттєвою.  

         

          Дізнайтеся також, як подати заяву (скаргу) до ЄСПЛ та як довго триває провадження у ЄСПЛ.

​