Дата публікації 17.01.2022

 

 

        Скарги по ст. 5§ 3 щодо України часто розглядаються Європейським судом з прав людини (надалі – ЄСПЛ) комітетами за прискореною процедурою, оскільки практика з цього питання вже є усталеною. У 2021 році порушення ст. 5-3 було знайдено у 169 справах проти України, з них 106 були розглянуті комітетами та 63 – палатами. Проблематика ст. 5-3 все ще є властивою українській судовій практиці та актуальною як для українських судів, так і для осіб, права яких порушуються, а також їх захисників.

Порушення ст. 5§ 3 ЄСПЛ знаходить у справах, де попереднє ув’язнення було занадто тривалим та/або за відсутності релевантних та достатніх причин для тримання під вартою.

​

 1. Після спливу якого періоду досудового ув’язнення можна подавати скаргу за статтею  5-3 щодо надмірної тривалості попереднього ув’язнення?

​

        Одразу слід зазначити, що сама по собі тривалість попереднього ув’язнення не свідчить беззастережно про порушення статті 5§ 3 ЄСПЛ, оскільки попереднє ув’язнення може бути виправдане наявністю релевантних та достатніх причин для тримання під вартою. Однак у випадку, якщо таких причин, про що йтиметься нижче, не було, то порушення щодо надмірної тривалості попереднього ув’язнення може бути знайдене ЄСПЛ вже після сплину 1-го року тримання під вартою (див. напр., Мартиненко проти України, 4582/20 19320/20, 22.07.2021).

 

2. Вичерпання національних засобів захисту

​

         Скарги по ст. 5§ 3 не звільняються від вимоги щодо вичерпання національних засобів захисту. На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК України) ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. З урахуванням вимог статей 392, 395 КПК України, вказані ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня оголошення ухвали, а для особи, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії судового рішення.

           Варто оскаржувати кожну таку ухвалу, навіть якщо апеляційний суд щоразу відмовляє у задоволенні таких скарг. Адміністративний збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак навіть у випадку, коли заявник оскаржував не всі ухвали, ЄСПЛ все одно може визнати заяву прийнятною (див., напр., Бідашко і Сагайдак проти України, 64973/19 28230/20, §§ 8-9, 10.06.2021).

​

3. Релевантні та достатні причини для ув’язнення

​

         При розгляді скарг за ст. 5 § 3 ЄСПЛ, окрім тривалості тримання під вартою, звертає увагу на наявність релевантних та достатніх причин для ув’язнення. Наприклад, у справі Мінаєв і Корж проти України (заяви №№ 82724/17 40291/18) один з заявників був ув’язнений протягом менш ніж двох місяців, однак суд знайшов порушення (саме з причин відсутності достатніх і релевантних підстав, оскільки підозри чи тривіальних формулювань недостатньо). У справі Хімчак і Білик проти України тривалість попереднього ув’язнення І.С. Хімчака становила неповних 6 місяців, однак були відсутні релевантні та достатні причини для ув’язнення, наведені судами мотиви (причини) були слабкими ( Хімчак і Білик проти України, 4565/14 42209/15 10.06.2021).

         Загалом вимоги ЄСПЛ до релевантності та достатності причин попереднього ув’язнення можна підсумувати наступним чином:

​

а) кожна ухвала має містити такі причини;

б) зі збігом часу суд має надавати додаткові такі причини;

в) суд не повинен використовувати ті самі причини для продовження строку тримання під вартою;

г) ризик перешкоджання підозрюваним розслідуванню не має бути абстрактним, а має бути підтвердженим фактичними доказами;

ґ) ризик втечі підозрюваного не має випливати тільки з серйозності обвинувачення, а має бути оцінений з посиланням на інші релевантні фактори;

д) суд не має використовувати загальні та повторювані фрази;

е) суди мають розглядати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.

       

         Однак відповідність аргументації суду вищевказаним вимогам ЄСПЛ оцінює з урахуванням всіх обставин справи. У справі Жук проти України (№ 64887/13) загальний термін попереднього ув’язнення становив 2 місяці 11 днів. Продовжуючи термін попереднього ув’язнення напередодні винесення обвинувального вироку, суд продовжив термін тримання під вартою без надання будь-яких причин. Врахувавши всі обставини справи, зокрема швидкість проведення розслідування, ЄСПЛ відхилив скаргу як необґрунтовану. Навіть тоді, коли попереднє ув’язнення триває 1 рік і 8 місяців, обґрунтування суду містило повторювані фрази, але ризик втечі та/або тиску на свідків не був абстрактним, ЄСПЛ може визнати скаргу необґрунтованою (див., наприклад, Гапеєв проти України, 32791/17, 05.07.2018). Наприклад, у випадку попереднього ув’язнення міського прокурора, яке тривало один рік та 9 місяців, суди покладалися на факти, які переконливо демонстрували, що заявник може намагатися перешкоджати слідству чи втекти (тісні зв’язки зі співробітниками правоохоронних органів, постійні контакти заявника з його колишніми колегами та підлеглими з метою вплинути на розслідування, ризики його втечі на територію т.зв. ДНР, не підконтрольної українському уряду, де заявник мав майно та зв’язки, скарги від свідків про погрози, які надходили від незнайомих осіб тощо) (Сухинін проти України, 33641/17, 12/04/2018).

 

4. Строки для подання заяви до ЄСПЛ

​

       Скарга по ст. 5 §3 може бути подана під час тримання під вартою або після його завершення. В останньому випадку шестимісячний (а після 01.02.2022 року – чотирьохмісячний) строк обліковується з моменту звільнення або з моменту винесення обвинувального вироку судом першої інстанції (див, напр., Горянов проти України,  54630/13, § 33, 15.10.2019; Соколов проти України, 60693/09, 12.09.2019).

​

5. Суміжні скарги

​

       Заявникам у деяких випадках доцільно подавати й інші скарги, які є суміжними з 5 §3.

 

а) скарги за ст. 5§ 4

       Відповідно до ст. 5 § 4 ЄКПЛ, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

       Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання. Слідчий суддя, відповідно до ст. 206 КПК України, зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Строк для розгляду скарги про незаконне затримання з урахуванням вимог ст. 306 КПК України становить 72 години.

       Якщо ж особу тримають під вартою на підставі ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за умови вчасного подання відповідної апеляційної скарги гарантії статті 5 § 4 ЄКПЛ поширюються на швидкість апеляційного перегляду. Згідно з ч. 3 ст. 422-1 КПК України, строк апеляційного перегляду ухвали у даному випадку становить три дні. Цим положенням КПК України був доповнений 02.12.2020 року. Однак і у 2021 році нерідко траплялися випадки, коли встановлений законом строк не було дотримано (див., напр., ухвалу Миколаївського районного суду від 26.07.2021 року у справі № 487/7819/19 – 18 днів; ухвалу Волинського апеляційного суду від 17.02.2021 року у справі № 161/6126/19 – 14 днів).

Якщо предметом оскарження за ст. 5 § 4 є саме швидкість апеляційного перегляду чи розгляду скарги про незаконне затримання, про звільнення, то важливо розуміти, який саме строк вважається достатньо швидким, а який ЄСПЛ може розцінити як порушення ст. 5 § 4. У справах щодо України ЄСПЛ може розцінити як надмірний 20-денний строк (див., напр., Ігнатов проти України, 40583/15, 15.12.2016). Однак у справі Кадем проти Мальти, 55263/00, §§ 44-45, 09.01.2003 ЄСПЛ розцінив як надмірний 17-денний строк.

        Якщо ж апеляційний суд розглянув скаргу швидко, однак не оцінив аргументи скаржника належним чином, ЄСПЛ може знайти порушення ст. 5§ 4 ЄКПЛ (див., напр., Горбенко і Колбатов проти України, 28856/19 37422/19, 25.02.2021). Відсутність процедури, яка б дозволила швидко переглянути законність утримання під вартою тоді, коли воно вже триває на підставі судового рішення, також є порушенням ст. 5 § 4 ЄКПЛ (див, напр., Шойго проти України, 29662/13 , 30.09.2021).

        Клопотання про звільнення під заставу та/або особисте зобов’язання, які можуть подаватися під час утримання особи під вартою на підставі ухвали слідчого судді, зазвичай відхиляються. Однак наполегливе подання таких клопотань враховується ЄСПЛ при вивченні скарги за ст. 5 §4 (див., напр., Стужук проти України, 48021/13, 11.02.2021).

 

б) скарги за ст. 5 §5

       У випадку, якщо ЄСПЛ знайде порушення за іншою частиною ст. 5, у справах щодо України зазвичай визнається і порушення ст. 5§ 5 за умови, що заявник подав таку скаргу.

 

в) скарги за ст. 6§ 1 та ст. 13

      За умови подання відповідної скарги заявником ЄСПЛ може знайти порушення щодо надмірної тривалості кримінального провадження щодо заявника. Наявність чи відсутність такого порушення залежить від обставин справи. ЄСПЛ нерідко знаходить порушення ст. 6 § 1 та ст. 13 ЄКПЛ у справах, де кримінальне провадження проти заявника триває від 4 років (див., напр., Бідашко і Сагайдак проти України, 64973/19 28230/20, 10.06.2021), а іноді і у випадках меншої тривалості кримінального провадження (див., напр., Колос проти України, 49002/20, 02.12.2021).

​

Дізнайтеся також як довго триває провадження в Європейському суді з прав людини і як подати заяву до Європейського суду з прав людини.

​